Звикни думати
Учасники та учасниці 2017 року спільної українсько-російської програми неформальної освіти "Звичка думати / Привычка думать" розповідають про своє розуміння ролі критичного мислення і досвід участі в програмі
Протягом річної програми "Звичка думати / Привычка думать" її учасники, молоді професіоналки та професіонали у сфері освіти, розробляють і втілюють авторські методики розвитку критичного мислення та медіаграмотності.
62

ініціативи
за два роки діяльності програми: 2016 і 2017 рік
2

країни.
"Звичка думати / Привычка думать" працює на всій території України та Сибірського федерального округу Росії.

141

учасників та учасниць
за два роки діяльності програми




Програму реалізують дві партнерські громадські організації, які втілюють спільні проекти з 2008 року: «Интерра» в Росії та «Інша Освіта» в Україні.

Координують програму з українського боку Тарас Грицюк і Свят Попов, з російського - Єлена Бобровська та Єлєна Плєхова.

1
Що означає
критично мислити?
Вікторія Турчак
Викладачка економічних дисциплін, м. Вінниця, Україна
Вміти систематизувати, аналізувати інформацію, перевіряючи факти, аргументи, формувати своє ставлення до інформації та процесів і явищ, а також вміти обґрунтувати власну позицію.
Тетяна Водолазька
Викладачка кафедри менеджменту Інституту післядипломної педагогічної освіти та вчителька образотворчого мистецтва, м. Полтава, Україна
Вміння зібрати інформацію та виділити в ній раціональне зерно. Знайти ту інформацію, яка може допомогти розв'язати певну задачу.
Анастасія Кузнєцова
Вчителька гімназії м. Новосибірск, Росія
Здатність людини сприймати інформацію, не піддаватися зомбуванню та масовим явищам; виробити свою чітку точку зору, яка є сукупністю, зібраною з різних джерел.
Олеся Архіпова
Тренерка та фасилітаторка неформальної освіти, м. Івано-Франківськ, Україна
Спосіб мислення, коли ти не спираєшся на одну отриману думку, а можеш робити висновки з аналізу багатьох.
Марія Тимощук
Редакторка та журналістка одеського інтернет-журналу ForshMag, кураторка програми з медіа в Impact Hub Odessa, м. Одеса, Україна
Звичка, якої набуваєш протягом життя. Її важливо розвивати зі школи. Дорослі мають шаблони та стереотипи, які важко зруйнувати.
Ірина Харламова
Займається проектами для ветеранів АТО та переселенців, м. Дніпро, Україна
Здатність сприймати інформацію не однобічно. Дивитися на факти, повідомлення, події з різних боків, пробувати шукати різноманітні кути для сприйняття подій.

2
Актуальність та мотивація
Вікторія Турчак
Викладачка економічних дисциплін, м. Вінниця, Україна
Критичне мислення є в списку актуальних навичок ХХ століття. Але його потрібно розвивати не лише через це, а й тому, що ми живемо в інформаційному суспільстві, нам потрібно перевіряти інформацію, відтинати зайву, формувати своє ставлення до різних явищ.

У школі цього переважно не вчать – тому маємо розвивати критичне мислення в учнів, студентів, вчителів. Наша загальноосвітня школа має директивний стиль, де не питають думку, а віддають розпорядження. Думку вчителя не заведено слухати, і він переносить цю модель на учнів: я сказав, отже, так має бути. Директивність навчає не думати, а виконувати накази.
Тетяна Водолазька
Викладачка кафедри менеджменту Інституту післядипломної педагогічної освіти, вчителька образотворчого мистецтва, м. Полтава, Україна
Життя вимагає підбирати інформацію під себе, і це одна з причин, чому сьогодні потрібне критичне мислення. Я займаюся критичним мисленням – це нині вимога часу.
Тарас Самчук
Аспірант на історичному факультеті КНУ ім. Т.Г. Шевченка, м. Київ, Україна
Критичне мислення потрібне для практичного життя, а не просто, щоб розібратися, хто правий чи ні в історії. Мене цікавлять нові форми роботи зі студентами, нові форми подачі інформації, переосмислення матеріалу. Той формат роботи, що існує ("як виходить, так і подаємо"), не встигає за часом.

Шаблон і стереотип – це одні з найкращих засобів пристосування людського мозку до життя. Те, що в кожному присутні стереотипи, є нормальним. Проте, для нормального функціонування суспільства потрібна критична гнучкість.

Найпоширеніший шаблон серед студентів – віра в одне джерело. Дуже популярна помилка: брати одну книгу чи статтю. Будь-яку тему не можна висвітлювати в заздалегідь ідеологічно правильному чи заготовленому шаблоні, згідно одного автора, історії ВКПб чи ще чогось. Наприклад, на семінарах я пропонував студентам розглядати постать Богдана Хмельницького не лише крізь призму історичних праць, а й масової культури, іконографії – як його зображають не тільки українці, а й росіяни, поляки, англомовна література. В гуманітарній сфері точка зору не є абсолютною істиною.

Олена Гончарова aka Єва Гукалова
Активістка, координаторка благодійних, гуманітарних та просвітницьких проектів, м. Харків, Україна
Ще до подій Майдану критичне мислення стало доволі значущою навичкою, вагомою цінністю. Я росла у доволі релігійній родині, і це було для мене травматичним досвідом. Я вирішила, що не хочу, аби інші діти зіштовхувалися з таким досвідом. Хочу, щоб їм не завантажували голову спотвореною картиною світу.

Я бачила, як викривлені уявлення про реальність калічать життя й дорослих людей. Знаю багато прикладів, коли люди потрапляють в секти, стають жертвами політичних маніпуляцій.

Якщо коротко, то для мене боляче бачити, як люди спекулюють на базових цінностях про смерть та інших заради власної вигоди. Жертви таких маніпуляцій часто опиняються в дуже вразливому становищі.
Снєжана Болґова
Журналістка, працює у прес-службі Томського державного архітектурно-будівельного університету, м. Томськ, Росія
Сфера критичного мислення мене цікавила завжди. Здається, журналіст просто зобов'язаний відділяти факти від поглядів, шукати інші джерела, і все це декілька разів перевіряти. Але я регулярно стикаюся з протилежним. Тож моєю внутрішньою мотивацією було спробувати відкрити очі людям, які тільки починають навчатися журналістиці, відкрити "прохід в інший всесвіт" для тих, хто забажає.
Ірина Харламова
Займається проектами для ветеранів АТО та переселенців, м. Дніпро, Україна
У наш час потрібно орієнтуватися в потоці інформації, розуміти, як її аналізувати, як з нею працювати, як самому складати контент, який би відповідав адекватному сприйняттю світу. Критичне мислення розширює можливості реагувати на будь-яку інформацію чи ситуацію. Якщо я не обмірковую те, що відбулося, під різними кутами, а обираю один шлях, в мене зменшується кількість варіантів відповіді.
Розпочинається програма з локальних майстерень з критичного мислення та медіаграмотності, що відбуваються паралельно в Україні та Росії. Учасники випробовують вже наявні інструменти розвитку критичного мислення, а також розробляють авторські методики в цьому напрямку.


Після цього учасники й учасниці апробують авторські чи адаптують наявні методики розвитку критичного мислення у своєму професійному середовищі: школах, університетах, неформальній освіті тощо.
Завершує програму міжнародна майстерня. На ній учасники отримують можливість поспілкуватися, обмінятися досвідом втілення методик критичного мислення. Це простір для відкритої взаємодії з теми критичного мислення, неформального спілкування та обговорення тем, що турбують учасників з України та Росії.

3
Приклади ініціатив
Олена Гончарова aka Єва Гукалова
Активістка, координаторка благодійних, гуманітарних та просвітницьких проектів, м. Харків, Україна
Ми спробували охопити найпоширеніші види маніпуляцій. Об'єднали це місткою та привабливою для людей назвою «Протидія шахрайству і маніпуляціям». Окрім мене, авторами тренінгу є Тангарр Форгарт та Леонід Гукалов.

Ми працюємо з внутрішньо переміщеними особами, хоча харків'яни також беруть участь. Чому переселенці? Ці люди дуже вразливі: перебувають у стресовому стані, особливо перші кілька місяців після переїзду. Існують цілі шахрайські схеми, спрямовані на роботу з ВПО. Це нечесні ріелтори, телефонне шахрайство з банківськими картками.

За шість годин тренінгу неможливо навчити людей бути абсолютно захищеними. Але є універсальні речі.

1. Не можна приймати рішень під тиском – потрібно взяти паузу, подумати.

2. Завжди можна сказати "ні" – шахраї тиснуть на суспільні норми, і людина погоджується через страх образити, ніби, відмовляючи шахраєві, вона руйнує стосунки. Але шахраї не будують стосунків, а ставляться до своїх потенційних жертв як до грального автомата, на якому можна виграти певну суму або ні.

3. У людини знижується рівень критичного мислення в ситуації "любовного бомбардування", коли їх кажуть щось приємне, безумовно підтримують. Люди, які опинилися в такій групі, готові на те, на що за інших обставин не пішли б, аби зберегти цю любов, яка насправді – техніка, що працює. Цим користуються лідери сект. Ідеться не лише про релігійні групи, але й різні групи, об'єднані навколо ідей та, перш за все, – навколо лідерів. Важливо зберігати здоровий глузд та зважувати, чи дійсно ця любов така безумовна, і що від мене за неї хочуть.


Ґаліна Сахарєвіч
Журналістка, викладачка журналістської етики та психології в Томському державному університеті, м. Томськ, Росія
Я провела курс "Раціональне споживання інформації", де використовувала просту метафору інформації як їжі. Я пропонувала поглянути, з чого складається наше інформаційне меню: що ми їмо, коли, в якій кількості. Була стадія інфодетоксу: я пропонувала учаснкиам день не читати новини й соцмережі, і порівняти свій стан. Коли ми розібралися зі своїм споживанням інформації, то визначили шкідливі інформаційні звички. Шукали способи, як боротися з ними, і зробити споживання інформації продуктивнішим.

Говорили про інформаційне переїдання, коли перебираємо багато джерел в пошуках важливої інформації, і в результаті нам стає гірше, адже більшість джерел – низькоякісні з точки зору корисності, але витрачають нашу енергію та час. Також ми звертали увагу на явище "інформаційної бульбашки": ми формуємо коло спілкування з людей, які нам приємні та близькі за духом, і споживаємо з ними приблизно однакові джерела інформації. Ув'язнені в такій бульбашці, ми починаємо гірше розуміти людей з іншими інтересами, представників інших суспільних прошарків.

До наших занять студенти не надто звертали увагу на те, що вони читають, і навіщо.

Вони не звикли обговорювати це в університеті, де звикли приймати теоретичні знання.
Ірина Харламова
Займається проектами для ветеранів АТО та переселенців, м. Дніпро, Україна
Я проводила семінар з форум-театру в ДНУ ім. Олеся Гончара. За допомогою форум-театру можна поглянути на конкретну життєву ситуацію зі сторони. Тобто опрацювати досвід, не лише перебуваючи в певній ситуації, а й поза нею. І спробувати її проаналізувати.

Учасницями були переважно студентки-дефектологи цього університету. Я спробувала задати тему маніпуляцій, і ми зійшлися на тому, що в нашому житті їх чимало. Нами маніпулюють і родичі, і викладачі в університетах, і друзі.

Наприкінці семінару ми створили постановку, що стосувалася студентських проблем. Обговорювали, як батьки впливають на вибір дітьми університету, як непросто протистояти їхньому впливові, наприклад, коли в родині всі – медики. Другою сценкою були стосунки в університету, коли в дитини немає бажання відвідувати не обрану нею спеціальність, і до чого це може призвести. І ще одна сценка стосувалася життя в гуртожитку та труднощів знаходити спільну мову з сусідами по кімнаті.
Анастасія Кузнєцова
Вчителька гімназії м. Новосибірск, Росія
Я втілювала свою методику в рамках уроків та класних годин зі своїм класом в гімназії Новосибірська. Почали з вступного тесту, у шостому класі провели п'ять ігор на уроках англійської мови та в сьомому класі продовжили займатися критичним мисленням.

Наприклад, для вправи "А доведи" обирається "група науковців" з чотирьох осіб. Інші учні та учениці об'єднуються у дві команди. "Науковці" розповідають командам новину, яка може бути реальна чи вигадана. Завдання команд – обговорити її та обґрунтувати, чи правдива вона. Перемагає команда, що наведе найпереконливіші докази.

Ці діти беруть активну участь у житті школи та різноманітних шкільних заходах. Вчителі зазначають, що в них з'явилася якась більша усвідомленість стосовно матеріалу, що їм дають. Діти змінюються – поволі, потроху.

Мені хотілося розвивати цю навичку, бо я відчуваю, що мислити критично – це важливе вміння. Воно потрібне як нам, так і дітям. Критичне мислення може вберегти дітей від шкідливих ігор, того ж "синього кита" чи ігор на кшталт "піти в магазин і вкради": дитина вже має змогу оцінити цю інформацію, зрозуміти, що це не підходить, обговорити ситуацію з друзями.

Дітям сподобався формат, тому що переважно це були ігри. Їм подобалося прибирати різні ролі, висловлювати свої думки: на уроках їм цього робити не можна, а тут є можливість знайти тих, хто думає так само. Відгуки учасників та власні спостереження говорять, що робота з темою критичного мислення цікава й потрібна школярам, і для виходу на помітні результати потребує систематичного підходу.

4
Спостереження
за прірвою між поколіннями
Тетяна Водолазька
Викладачка кафедри менеджменту Інституту післядипломної педагогічної освіти, вчителька образотворчого мистецтва, м. Полтава, Україна
Дітей, які сьогодні приходять до школи, ми називаємо "покоління Z" або "покоління ґаджетів". Ці діти не сприймають все на віру, хочуть на досвіді переконатися в дієвості певних знань – і тут потрібні техніки критичного мислення. Ці діти незалежні, не розуміють субординації, постійно в мережі, спілкуються з людьми різного віку та статусу і навичка критичного мислення їм потрібна для того, щоб не потонути в "інформаційному дощі" та залишитися собою.

Всі заняття з критичного мислення, які я роблю для вчителів, паралельно роблю й для дітей. Вчителі одразу спираються на досвід. Діти вільніші в думках та діях, не переобтяжені стереотипами, інтуїтивніші, розкутіші. Дорослим бракує гнучкості, діти більш адаптивні.

Є термін "функціональна неграмотність" – ми начебто слухаємо, але не чуємо і не розуміємо, що нам говорять. Часто в діалозі ми говоримо про одне й те саме, але намагаємося довести кожен свою точку зору. Мені здається, критичне мислення допомагає нам почути одне одного. В школі це дуже важливо, бо інколи дорослі та діти говорять різними мовами.
Ґаліна Сахарєвіч
Журналістка, викладачка журналістської етики та психології в Томськогому державному університеті, м. Томськ, Росія
Мої студенти пам'ятають час, коли в них не було інтернету. Вони зареєструвалися в соцмережах в уже свідомому віці, хоча й значно молодшими за мене. Існує розподіл на цифрових аборигенів та мігрантів – і школярі є повністю аборигенами, для них мережа – як повітря. Вони не мають уявлення "зайти в інтернет", бо вони постійно там.

Соцмережі, пабліки, месенджери – це заборонені теми для школярів. Адже ніхто з ними про це не говорить, натомість всі прагнуть захистити дітей від шкідливої інформації в мережі, вчителі на уроках забороняють ґаджети.
Марія Тимощук
Редакторка та журналістка одеського інтернет-журналу ForshMag, кураторка програми з медіа в Impact Hub Odessa, м. Одеса, Україна
Зараз усі школярі мають ґаджети. 10 років тому мені було 14 років і в мене був телефон із кнопочками без доступу в інтернет. Я зрозуміла, наскільки це покоління відрізняється від мого. Вони знають про теми, про які я в 14 років не знала. Живуть у світі соцмереж та інформації.

Зараз в цифровому світі є багато різних аспектів: фейки, різні джерела інформації, соцмережі, традиційні й нетрадиційні ЗМІ. Діти з цим ростуть і мало що усвідомлюють. Молодь стикається з тим, до чого вона, можливо, ще не готова. Вона не має навичок, як фільтрувати цю інформацію.

Я проводила тренінг для вчителів і зрозуміла, що вони є звичайними споживачами інформації, недосвіченими користувачами. Багато з них не розуміють основного про ЗМІ, не розуміють, як перевірити інформацію. І учні, і вчителі не є просунутими користувачами, але учні краще адаптуються.

Під час літньої медіашколи ми багато говорили про безпеку в інтернеті. Мало хто з учнів усвідомлює, що інтернет – це публічний простір, і важлива усвідомленість, що вони публікують в соцмережах. Багатьох здивувало, що багато цифрових сервісів, зокрема, месенджери, зберігають їхню інформацію, навіть якщо вона була видалена. Цифровий слід за ними залишиться дуже довго. Учасники задумалися, наскільки багато особистої інформації вони відкривають. Вони звикли, що всі постять фотки в соцмережах – і це прикольно. Але не замислювалися, що хтось може використати ці дані проти них.

5
Зміни в собі
Снєжана Болґова
Журналістка, працює у прес-службі Томського державного архітектурно-будівельного університету, м. Томськ, Росія
Найбільша еволюція в мені – це навичка чути іншу людину, хоча емоції в гарячих суперечках іноді перемагають. Не просто послухати, а почути. Навіть якщо ми маємо різні точки зору чи живемо в "паралельних світах". Це непросте вміння, але я помічаю, що внутрішній розвиток іде, хоча і зі скрипом.

Я думала перед поїздкою [на міжнародну майстерню до Івано-Франківська]: як же ми будемо випробовувати на собі ці методики, якщо ми настільки різні? Різні за віком: студенти, педагоги, психологи, директори шкіл. Ми маємо абсолютно різний життєвий досвід. Я не уявляла, як ми разом можемо у великій групі щось обговорювати.

Для себе я винесла два головні уроки: 1) все може виявитися складнішим, ніж ти думаєш, але будь готовий і до того, що ти надто ускладнюєш дійсність; 2) спробуй побачити в іншій людині людину, зрозуміти її позицію, почути її.

Ми можемо бути незгодні, бути іншої думки, але маємо усвідомлювати, що і наш погляд, і думка співрозмовника мають право на існування.

Мені б хотілося, аби й у інших сталося таке відкриття: щоб люди зрозуміли, що інші також можуть думати правильно.
"Найбільша еволюція в мені – це навичка чути іншу людину. Не просто послухати, а почути", –Снєжана Болґова
Credits
Фото — Ольга Зарко, Анастасія Тамаровська
Текст — Світлана Ославська


Програма "Звичка думати / Привычка думать" реалізується у 2016-2017 році в Україні громадською організацією «Інша Освіта» у партнерстві зі Спілкою MitOst e.V. (Берлін) та Красноярською регіональною громадською організацією "Интерра" за дружньої фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини та Фонду Роберта Боша в рамках проекту "Діалог заради змін".
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website